Після вибуху 4-го блоку на Чорнобильській АЕС минуло 24 роки.
Як і нинішнього, того квітневого дня 24 роки тому смарагдовими бруньками на деревах, соковитою зеленню трав і квітів, радісним і веселим щебетанням птахів в Україну прийшла справжня весна-красуня. В українців жевріли нові надії і сподівання — невдовзі тепле літо, приємні дозвілля, відпочинок. і раптом… обірвалося мирне, спокійне життя.
Протягом десятиліть не стихають сумні дзвони Чорнобиля, нагадуючи людству про страшну катастрофу. 26 квітня біля пам'ятника жертвам Чорнобильської аварії відбувся урочистий мітинг, присвячений 24-й річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС.
На захід зібралися керівники селища, депутати, ветерани Чорнобиля, громадськість та школярі. В мітингу до 23-ї річниці Чорнобильської трагедії взяли участь учні Ірпінської школи №13.
До присутніх звернувся з виступом селищний голова Гостомеля Анатолій Іванович Кириченко. Він сказав: "- Ми добре пам’ятаємо прізвища героїв - пожежників, хто першими прийняв на себе радіаційний удар – Правика, Кібенка, Телятнікова та їх товаришів”.
Зі спогадами виступили: Гресь Федір Максимович, голова Поліського земляцтва, Ходаківська Ніна Федорівна, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, член Поліського земляцтва. Також до слова запрошувалися: представник військової частини А 05/65 старший лейтенант Олійник Костянтин Володимирович, Ситніков Віктор Іванович – директор по персоналу АТ Ветропак ГСЗ, Мельник Борис Володимирович – головний лікар Гостомельської поліклініки.
Під час мітингу всі присутні хвилиною мовчання віддали дань пам’яті ліквідаторам наслідків катастрофи. До меморіалу героїв – чорнобильців урочисто поклали квіти.
Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
І попелом розкрились села,
І згинуло усе живе,
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове.
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка -
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра.
Запала тиша...
Нам, жителям України, з висоти 24-ліття чорнобильської трагедії належить прагнути, щоб подібне лихо не спіткало нас більше ніколи, щоб ця страшна подія була останньою у нашому житті, нехай чорнобильським дзвоном пам'яті відлунюється у серці кожного.
Кожна людина має глибоко замислитися над своїм власним ставленням до природи, до рідної землі. Обов'язок кожного з нас — добре пам'ятати, що Україна — одна, і треба її берегти. Треба жити в єдності з природою, берегти і примножувати її багатства. Кожен справжній патріот повинен берегти свою землю, піклуватися про її благополуччя, щоб чудові краєвиди завжди милували людське око.
