З кожним весняним днем тепло нібито проймає усі клітини нашого соціального, політичного і навіть метафізичного буття. Навіть у людей з різними поглядами і почуттям здійснюється одне чудове явище – потреба ні до провінціальної самодостатності, а до об’єднання, до громадської діяльності і відкритої розмови, до спільної праці. Мабуть це і є зов предків, пробудження нашої єдиної пам’яті, нашої масової історичної свідомості. У цьому році Україна буде відзначати 68-річницю Перемоги в Великій Вітчизняній війні і 70-річницю визволення нашого міста Ірпінь. Згадаємо історію. Мабуть саме зараз прийшов час, коли необхідно звернути особливу увагу до початкового періоду війни. Своєю метою фашистська Німеччина ставила підкорити весь світ. Навіть у пам'ятки солдату записали "Жодна світова сила не встоїть перед німецьким натиском. Ми поставили на коліна весь світ. Німеччина абсолютний хазяїн світу. Ти вирішуватимеш долі Англії, Росії, Америки. Ти німець: як годиться німцеві знищувати усе живе, таке, що чинить опір на твоєму шляху. Завтра перед тобою навколішки стоятиме весь світ". (Історія ІІ-ої світової війни, том ІІ, сторінка 305) . Але супротивник зазнав важких втрат в на самому ії початку і важлива роль у цьому без сумніву була відведена Київської Стратегічної оборонної операції Південно-Західного фронту на Україні в 1941 році. Про цю операцію маршал Г.К.Жуков писав: "Наша історична література якось лише у загальних рисах торкається цієї найбільшої прикордонної битви початкового періоду війни з фашистською Німеччиною. Слід було б детально розібрати оперативну доцільність застосування тут контрудару механізованих корпусів по головному угрупуванню ворога, що прорвався, і організацію самого контрудару. Адже в результаті саме цих дій наших військ на Україні був зірваний на самому початку ворожий план стрімкого прориву до Києва. Супротивник зазнав важких втрат і переконався в стійкості радянських воїнів готових битися до останньої краплі крові". (Книга-Спогадів і роздуми №2, сторінка 23) А ось, що у своєму Щоденнику Ф.Гальдер - начальник генерального штабу сухопутних військ Німеччини записав: "Слід зазначити завзятість окремих росіян у бою. Були випадки, коли гарнізони висаджували себе в повітря разом з ДОТами, не бажаючи здаватися в полон". (Книга 3, сторінка 37)
У 1941 році по річці Ірпінь проходила Київська Стратегічна оборонна операція. Ця операція проводилася Південно-Західним фронтом (командуючий генерал-полковник М.П.Кирпонос і частиною сил Пінської військової флотилії - командир контр-адмірал Д.Д.Рогачев). 7-8 липня танкові з'єднання супротивника прорвали оборону Радянських військ, на південь від Новоград-Волинського захопили Бердичів, Житомир і 11 липня вишли до річки Ірпінь (15-20км на захід від Києва). Тут танки і мотопіхота супротивника були зупинені Радянськими військами на зовнішньому обводі Київського Укріпрайону (Кура). Спроба німців захопити Київ сходу не вдалася. Фланги Укріпрайону упиралися в Дніпро з протяжністю по фронту в 170км. Основу Укріпрайону і складала лінія довготривалих споруд. Київський Укріпрайон займали війська і загони народного ополчення, це близько 30 тис.людей, 29 танків, 436 пушок і мінометів. Розпочалися бої з супротивником 10 липня 1941 році. На цій базі 10 серпня була створена 37 армія. Оборона Київського Укріпрайону тривала більше 2-ох місяців, тим самим зірвавши план настання дивізій вермахту. Час тоді був потрібний для усієї нашої країни, яка перебудовувалась на військовий лад і почала кувати перемогу в тилу. Він дав час на нові танки, літаки, артилерійські знаряддя і реактивні снаряди, без яких не можна було розраховувати на успіх в подальших битвах з грізним ворогом. Час потрібен був для формування військових частин, з'єднань, об'єднань. Наш святий обов'язок був - не дати фашистам топтати цю священну землю. «Катюша» вперше на території України завдала удару по супротивнику поблизу Ірпеня в ніч на друге серпня 1941 року. В небо злетіли 96 набоїв знищив багато німців, були й з них ті, хто збожеволів від самого явища реактивних залпів. Під час оборони Києва в 1941 році вів запеклі бої бронепоїзд «Літер-А» побудований залізничниками Київського депо. В боях за Укріпрайон ворог втратив 60 тисяч солдатів і офіцерів. Світова преса друкувала: «Розвіяний міф про непереможність фашистських орд» так звучать слова в літописі нашого краю Веремеєнко Олександра Павловича. Київський Укріпрайон був залишений Радянськими військами 19 вересня 1941 року з різким погіршенням стану на Південно-західному стратегічному напрямку. По суті ці бої в 1941році врятували Москву і Лондон, врятували Європу від фашизму. За цей час (71 добу) на Московському напрямку підійшли дивізії: Далекосхідний, Сибірський, Середньоазіатський військові округи, а що стосується Лондона то Уїнстон Черчіль, політичний, державний і військовий діяч сам дав відповідь: "22 червня 1941 року був найщасливішим в моєму житті. Напад Німеччини на Радянський Союз я розцінюю порятунком Великобританії і всього Західного світу". Так і сталося.
Воістину бої в 1941 році на річці Ірпінь, під Києвом, можна порівняти з боями під Одесою і Севастополем, з боями під Єльнею і Вязьмою на Смоленщині, з боями у Брестській фортеці. Вони схожі з битвою Куликовською і Бородінською у ті далекі минулі. От які наші українські міста і села: Ірпінь, Гостомель, Ворзель і Буча – воістіну духовне серце Київщини ! 20 квітня з ініціативи відділу культури і туризму Ірпінської ради та членів громадських організацій Ірпінської міської ради, а саме: міська спілка ветеранів війни в Афганістані і МАІФ «Цитадель» розпочали реставраційні роботи на ДОТах КіУРа у с. Романоівка. Цією подією можна вважати , що в Ірпінському регіоні розпочала діяти «Програма у зв'язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років увічнення пам’яті про події та учасників Великої Вітчизняної війни 1941- 1945 років, пошуку і впорядкування пам’ятних місць, військових поховань і поховань жертв війни у місті Ірпінь та селищах Ворзель, Гостомель, Коцюбинське на 2013- 2015 роки.» В рамках цієї програми заплановані такі заходи: - надання м.Ірпінь статусу – «Міста воїнської слави» - здійснення заходів щодо соціального захисту ветеранів ВВВ і учасників трудового фронту ВВВ - створення музею „Київський укріпрайон (КіУР-1)” сумісно з МАИФ «Цитадель» у с. Романівка на базі двоповерхових ДОТів № 428, 429, та №481 с. Мостищі - надання м.Ірпінь статусу – «Міста воїнської слави» - створення меморіального комплексу «Оборона Києва – 1941 рік» в смт.Гостомель, який має стати філіалом Національного музею-заповідника « Битва за Київ у 1943 році», розробка туристичних маршрутів - історичні, бібліографічні та архівні дослідження; - організація та проведення Міжнародної Вахти Пам’яті на рубежах першої лінії обороні Києва в Ірпінському регіоні формуванні Єдиного національного реєстру пам'ятників Великої Вітчизняної війни - проведення паспортизації взяття на державний облік військових поховань, а пам’яток Великої Вітчизняної війни, необлікованих поховань жертв війни, виявлених під час проведення пошукових робіт; - ремонт і реставрація пам’яток Великої Вітчизняної війни, упорядження та охорони їх територій - дослідження бойового шляху частин та підрозділів, що захищали територію Ірпінського регіону у 1941 році та звільняли її у 1943 році; -створення електронної бази даних щодо осіб, які загинули під час Великої Вітчизняної війни на території Ірпінського регіону; -вивчення та інвентаризація фондів шкільних музеїв; -розробка карт (схем) з нанесенням на них місць масових та поодиноких поховань, рубежів оборони, місць боїв тощо; - друкування карт Ірпінського регіону з меморіиальними об’ектами, музеями, братськими могилами, маршрутами Пояса Бойової Славы, пошукових альманахів відображаючих роботу пошукових і дослідницьких груп на конкретних дільницях, поповнення новими знахідками експозицій шкільних та краєзнавчих музеїв Ірпінського регіону. то що. В статті використані спогади учасника визволення України, Польщі і штурму Берлина, учасника боїв 13 армії 1-го Українського фронту, гвардії полковника в відставці Федора Івановича Маслова
Фахівець з питань охорони пам’яток культурної спадщини Ірпінської міської ради Пілявська Л.В.
|