Служити на фронт із Коцюбинського їдуть не лише безстрашні хлопці: незабаром разом із 18-ма військовими відправиться «Москвич», який відтепер допомагатиме їм і у вирішенні різноманітних побутових потреб на лінії вогню, і використовуватиметься у розвідувальних операціях.

Власне авто на фронті – це справжній помічник, без якого в польових умовах не обійтися. Однак у цього москвича – особлива місія, не притаманна йому за усі 30 років свого життя у мирний час: служитиме розвідувальній 72-ій Білоцерківській бригаді.

Передав автівку коцюбинський пенсіонер Віталій Іванович Катріч. Цей чоловік не на словах уболіває за своїх земляків, які нині перебувають у донбаських окопах. Фронту допомагає регулярно: приносить теплі речі, продукти тощо. «Однак у Віталія Івановича завжди було бажання допомогти чимось більшим. Для нього його машина – дуже значима річ, однак дізнавшись, що саме її дуже потребують і давно шукають наші хлопці – без вагань віддав», – розповідає місцевий депутат і підприємець Олексій Олійник, який і сам активно допомагає фронту: його магазин уже не перший місяць як перетворився на пункт прийому речей для військових АТО.

29 грудня 2014 р. автівку Віталія Івановича урочисто передали хлопцям 72-ої Білоцерківської бригади. На зустрічі був не лише міський голова Коцюбинського, який захисникам України за їхню службу подякував грамотами, а й депутат облради Наталія Семко, котра неодноразово особисто допомагала військовим придбати бронежилети, спальники та ін. Цього разу вона передала кошти на пальне для москвича-розвідувача.

Утім, хлопці розповідають, що загалом підтримкою держави вони не розбалувані. Геннадій Толяг, військовий згаданої бригади, зізнається, що усе роблять волонтери, тому цей подарунок є життєво важливим для хлопців з АТО, принаймні, для недалеких переміщень. “Волонтери вже знають, що нам потрібно, і в міру можливостей привозять, постійно запитують, що ще довезти. Також підбадьорюють нас”, — ділиться Геннадій.

Отримавши москвича, Геннадій та ще 17 хлопців із Приірпіння уже наступного дня повертаються з відпустки у пекло АТО, і ніхто не знає, коли наступного разу їм доведеться побачити свої сім'ї та мирне небо.

Текст: Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА, Олеся ВАСИЛЕЦЬ
Фото: Володимир ШИЛОВ