- Анатолію Івановичу! Це перше інтерв'ю після Вашої перемоги на виборах. Отож дозвольте привітати з перемогою, у якій ніхто не сумнівався. Цікаво буде почути, скільки відсотків голосів набрали?-Головним моїм опонентом на виборах був Михайло Васильович Чмихов. Ми ще до початку перегонів знайшли спільну мову: не обливати один одного брудом, проводити виборчу кампанію зважено, толерантно.
Так і сталося: ніхто нікому не переходив дороги. За підсумками голосування мій суперник набрав 600 голосів, я - 3600. Це приблизно 78 відсотків. На жаль, далеко не всі гостомельчани прийшли на виборчі дільниці. Багатьом було складно розібратися у бюлетенях, їх заповнення вимагало певного часу, а через це утворювалися великі черги. Отож маємо хронічну хворобу, назва якій недосконале законодавство. Хочу через газету щиро подякувати всім тим гостомельчанам, які мене підтримали на селищного голову. Запевняю:ваші сподівання виправдаю!
- Великий кредит довіри, який отримали на виборах, покладає на Вас і велику відповідальність.
- У нас великий депутатський корпус - 30 чоловік. Багато із них обрано вперше. Отож, можливо, не у всіх є чітке усвідомлення, що головне, а що другорядне. Сьогодні їм треба розказувати: має бути масштабне бачення розвитку Гостомеля, а не зацикленість, скажімо, на впорядкуванні вулиць, заміні стовпа, лампочки тощо. Хоча я розумію народних обранців: вони давали обіцянки своїм виборцям.
Сьогодні є дуже багато першочергових завдань, які стосуються розвитку селища. Це водопостачання, будівництво Свято-Покровської площі, пам'ятника Тарасу Шевченку.
Селищна рада взяла на утримання чотири навчальні заклади - школи №№13, 14,15,16. Нам вдалося «підтягнути» їх до належного рівня. Так, у загальноосвітній школі №13 відремонтовано спортзал, будівельники оновили актовий зал, бібліотеку. Ми встановили більше ста (!) теплозберігаючих вікон, баскетбольний майданчик. Для маленьких школяриків облаштували вбиральні в приміщенні школи.
У загальноосвітній школі №14, завдяки введенню в дію нової котельні, вийшли на необхідний тепловий режим. Тут також встановили теплозберігаючi вікна, двері. Зробили вхідну групу з пандусами. Стало тепло, затишно.
Нині, згідно із затвердженою програмою, здійснюємо капітальний ремонт спортивного та актового залів. Проводимо ревізію водо- та теплопостачання. Водночас займаємося зміцненням фундаменту школи, бо з'явилися тріщини у стіні. На це у році, який минає, потратили сто тисяч гривень. Ще стільки ж маємо використати у 2011 році.
Школу №15, яка перебуває в оренді, захопили... рейдери. Це звучить шокуюче, але, на жаль, факти свідчать, що це так. Рейдери вже двічі намагалися вигнати педагогів та учнів з цього навчального закладу. Розмова із ними була крутою, дехто навіть махав кулаками... Враховуючи ситуацію, вирішили готувати проект на спорудження нової школи по вулиці Радгоспна.
- Наскільки мені відомо, тими грошима, які заробляєте, не можете сповна розпоряджатися...
- На жаль, помінялися закони, і тепер нашими грошима будуть розпоряджатися центральні органи та область. Звідти кошти нам будуть, як кажуть, «спускати». Скільки виділять зароблених нами грошей - невідомо. Хоча нам треба кошти і на ремонт доріг, особливо весною, на реалізацію інших проектів.
Попри це ми заклали у невеликому нашому бюджеті витрати на облаштування тротуарів, ремонт доріг, встановлення дитячих майданчиків тощо.
- Анатолію Івановичу, а Ви вітаєте ініціативу окремих депутатів самостійного обладнати «альпійські гірки», встановити дитячі гойдалки тощо.
Безумовно! У приклад можна поставити депутата Ірпінської міської ради Юрія Прилипка. Юрій Ілліч на своєму окрузі встановив і «альпійські гірки», і дитячі майданчики та лавки. Він така людина, що допомагає всім. Дехто користується його добротою. Окремі безсоромно звинувачують: мовляв, мені менше виділив грошей, ніж іншому, або не туди дав?!
Таких меценатів, як Юрій Прилипко, було б побільше в Україні. Дивлюся на наших можновладців, депутатів Верховної Ради. Якби кожен із них зробив щось корисне для свого населеного пункту, де народився, для округу, то ми жили б краще!
Кожного року у нас відкривається нове підприємство. Але це не впливає на розвиток селища. Бо кошти, як я вже казав, у нас вилучають. Згідно із законодавством, Ірпінь забирає у нас велику кількість надходжень. Правда, Ірпінський новообраний міський голова Володимир Скаржинський з розумінням поставився до наших проблем. 50 відсоткіа коштів Вололимир Данилович дозволив нам залишати у себе. Це хороша сума.
Про інший бік медалі. Окремі юридичні особи відкрили підприємства на нашій території, а зареєстрували їх у Києві. Отож і всі податки осідають у столиці. Багато гостомельчан працює у Києві, вони також роблять відрахування у міський бюджет.
- Можливо, варто скористатися досвідом колег із сусідньої Польщі?
- Систему розподілу коштів треба міняти. За основу можна було б взяти досвід сусідньої Польщі, а конкретніше наших побратимів із міста Надажин. Тут те, що заробили залишається в місцевій казні. Стовідсотково! Коли ми з ними подружилися, в їхній казні було 20 мільйонів євро! Наступного року бюджет виріс до 75 мільйонів! А нині складає близько 90 мільйонів євро!
У керівника мерії розв'язані руки. Він не сидить, їздить по світу - запросив до співпраці представників німецької кампанії «Вольво», згодом китайців, які спорудили в Надажині величезні магазини, стадіони.
Через їхнє місто проходить траса Варшава-Краків (як через наш населений пункт Київ-Ковель). По трасі стоять трактори, автомобілі, автобуси, інші механізми. Все залишається тут!
- Попри це, Вам вдається розбудовувати соціальну інфраструктуру, належну увагу, не за залишковим принципом, приділяти розвитку спорту, культури.
- Без перебільшення, спортивне життя у нас бурлить. Три дорослі футбольні команди грають у різних лігах Києво-Святошинського району. Маємо ще молодіжну команду і досвідчених тренерів. Є фітнес-зал для оздоровлення, «накачування» м'язів. У цьому плані процвітаємо. Звісно, хотілося б краще.
Але знову все «впирається» у кошти.
За нашим центральним стадіоном закріплені люди, які дбайливо за ним доглядають - поливають, удобрюють, траву косять, піском посипають тощо. Поле наше, звичайно, на рівні, хоча його не можна порівняти із динамівським, яке розташоване в Києві. Між іншим, на нашомустадіоні тренувалася молодіжна жіноча збірна команда України з футболу. Одне слово, бажаючих тут грати багато. Але, самі розумієте, заявки всіх бажаючих не можемо задовольнити.
Культурна програма в селищі також процвітає. На одній із сесій директор Будинку культури прозвітував про роботу. Виявляється, ми в Гостомелі провели масових заходів більше, ніж Ірпінь! Програма насичена: концерти, ранки, під час зустрічей із медиками, освітянами вручаємо їм подарунки. Вшановуємо наше славне жіноцтво 8 Березня. З порожніми руками до них також не приходимо. Люди вже звикли до того, що ми їх обов'язково заохочуємо.
- Матеріальне заохочення для малозабезпечених, ветеранів та інвалідів війни також передбачаєте?
- На День захисника Вітчизни та 9 Травня шановним ветеранам виділяємо грошову допомогу. Скажу так: вручення продуктових наборів як форма заохочення дещо застаріла. Тому кожному виділяємо грошову допомогу.
На території селищної ради розташована військова частина. Ми заохочуємо на честь професійних свят (День захисника Вітчизни, День зв'язку, День частини тощо) кращих військовослужбовців.
На сесії, яка відбулася днями, прийняли рішення трьомстам малозабезпеченим жителям селища передплатити на 2011 рік «Ірпінський вісник».
- З цього приводу Вам і депутатам від колективу редакції хочемо висловити щиру подяку.
-Так що треба частіше про Гостомель писати!
- Селищний голова ставить собі за мету бувати на всіх заходах?
- Я селищний голова. До людей треба йти, говорити їм гарні слова за сумлінну працю. Щоб їм було приємно: їх бачать, до них прислухаються!
Я не прихильник кабінетного стилю роботи. Я майже всіх жителів селища знаю! Бо якщо з ними особисто незнайомий, немає чого цю посаду займати!
Днями я отримав Диплом лауреата загальнонаціонального проекту «Україна від краю до краю. Місцеве самоврядування». Дипломом нагороджена Гостомельська селищна рада за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та зміцнення української державності. Його підписав голова комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Олександр Омельченко. Нам багато таких нагород вручають. Бо наша рада працьовита, Гостомель добре розвивається.
Приємно повідомити, що ми «засвітилися» і в загальноукраїнській Книзі про місцеве самоврядування. Одна із сторінок цієї Книги присвячується і нам. Я представлю її новообраним депутатам. Нехай знають, що депутати п'ятої каденції робили все можливе для розвитку селища, а не задля своїх меркантильних інтересів.
- Бажаємо Вам, Анатолію Івановичу, і вашій команді натхнення, успіхів на ниві державотворення. Спасибі Вам за те, що повсякчас турбуєтеся про людей!
- Дякую за гарні слова!
