Оголошення заздалегідь з’явилися на автобусних зупинках, біля магазинів селища. Щодо організаторів і мети проведення зібрання думки загалу не збігались. Опитані жінки пенсійного віку пояснювали, що прийшли на Віче, щоб «не було війни». Більшість – підтримати Євромайдан і вшанувати загиблих героїв. Радикально налаштовані маргінали очікували відставки місцевої влади.

Анатолій Кириченко звернувся до громади: «…Ми запросили вас висловити ставлення до голови: є довіра, чи немає; будете знімати, чи ні?.. Учора приїжджав Правий Сектор і сказали: пиши заяву, бо завтра буде пізно. Дав відповідь: не писатиму. Я законно обраний голова – законно мене змістіть! Україна в небезпеці, проливатиметься кров! Треба єднатися, а ви кричите: комусь яму не викопали, комусь город не дали!..» 

Лояльність населення знайшла вияв у тому, що Степана Федченка, який самочинно взяв на себе роль ведучого і грубо переривав доповідача, усунули від виконання обов’язків. Його місце заступив голова правління склозаводу Андрій Гірник, що відстоював нейтральну позицію і пильно стежив за дотриманням регламенту. 

Питання відставки влади на тлі мобілізації і військової ситуації у Криму визнали не нагальним. 

Водночас, журналістка з Бучі Олена Жежера, яка невдало балотувалася на позачергових виборах в окрузі №20, наполягала на засудженні дій селищної ради. «…Ці люди усі, як один, їздили на Антимайдан. Ми підготували про це сюжет. Хочу зачитати списки з іменами!..» 

Реваншистські гасла не користувались успіхом у гостомельчан. 

Директор ЗШ №13 Володимир Захлюпаний розповів, що 28 лютого представники Майдану приїхали до школи. «…Мала місце відверта розмова із педагогічним колективом. У цьому плані не чинилося ніякого тиску. А що система і Янукович пресували таких, як Кириченко, - безумовно, правда. Але Анатолій Іванович знайшов мужність не передати цей тиск на вчителів, бібліотекарів, простих мешканців!.. Зараз насправді тривожний час. Рішенням нашого Віча повинно бути об’єднання. До влади є багато запитань, які треба піднімати і вирішувати у цивілізований спосіб: нехай голова і депутати підготують повноцінний звіт і опублікують його в засобах масової інформації. Це те, що зможуть побачити і прочитати усі, а не тільки присутні сьогодні…»

Висловила свою громадянську позицію секретар ради Олена Кислиця: «…Мій син разом з хлопцями веде нічну варту в Бучі. Діти удень на роботі, вночі – на чергуванні; відпочивають по 2 – 3 години на добу. Те, що відбувається у державі, має безпосереднє відношення до кожної сім’ї!..»

Жваво реагували на емоційний виступ Тетяни Шальман. «…Головне – не партійна приналежність! Серед нас є працівники авіазаводу, яких у 2010 р. примусово записали до Партії Регіонів. Запитайте себе, чи відмовилися б ви від роботи за таких обставин?! Ми на межі Третьої світової – зміна влади не на часі!..»

Один із доповідачів позитивно оцінив роботу селищної ради у складній революційній ситуації. «…Коли у Києві і Приірпінні захоплювали адмінбудівлі, на вулицях зводили барикади, у Гостомелі нормально працював транспорт, магазини, лікарні і навчальні заклади. Люди регулярно отримували зарплату. Влада і громадські організації ефективно боролися з мародерством і не допускали силового протистояння…»  

Пересічні гостомельчани, яким надали слово, здебільшого закликали до подолання сепаратистських настроїв, апелюючи до батьківських почуттів. «…Люди, ви для чого самоорганізувалися?! На вас ще ніхто не нападав! Розійдіться по хатам і чекайте повісток, не робіть безпорядку! Є важливіші справи! Я матір і завтра на війну можуть забрати двох моїх синів!..» 

Утім, позицію Олени Жежери, яка шукала винних у подіях 20 лютого серед працівників місцевої адміністрації, підтримав колишній регіонал, депутат Олег Поповичук. «…Треба скликати позачергову сесію. Нехай прийдуть люди і запитають, що і як було зроблено 20 числа. Інакше на цьому Віче ми нічого не вирішимо!..» 

Тим часом Олена Жежера пустила по рядах документ суперечливого походження. Деякі, не читаючи, підписували. Кілька осіб вийшли до мікрофону і заявили: «…Це провокація! Де офіційна шапка бланку?! Хто знає, що вона потім допише під нашими прізвищами?! Хай робить заколот у себе в Бучі!..» 

На Віче висловилися за ключові положення Євромайдану, зокрема, прозорість діяльності органів влади, що має реалізуватися легітимним шляхом. Так, Андрій Гірник зауважив: «…Буде люстраційний комітет, законно обрана рада призначить, у який термін і спосіб робити перевірку. Наші брати віддали життя не для того, щоб у країні панував безлад!..» 

Молитвою і хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. Священик Покровської церкви отець Петро звернувся до прихожан із повчанням, у якому заохочував до консолідації заради збереження миру і спокою. 

Зібрання завершилося о пів-на-другу державним гімном.

 

Почали розходитись, коли Олена Жежера запропонувала голосувати  постанову незважаючи на те, що на Вічі не велись протоколи і не було затверджено резолюції. Очевидно, вона мала намір повторно озвучити списки з іменами жителів селища, які їздили на Антимайдан. Навколо журналістки згуртувалися допитливі і прибічники – півтора десятка осіб. Всупереч волі громади, Олена Жежера висунула на розгляд проголошення недовіри селищній раді. «…Давайте проженемо депутатів, а на їх місця посадимо вас!..»  Незаконне голосування викликало обурення. Із натовпу вигукували: «…Що це таке?! За весь Гостомель вирішують 10 чоловік?! І ті не живуть у селищі?!..» Міліціонерів, які стежили за порядком, просили забрати провокаторів. 

Ліворуч від входу до будинку селищної ради (Олена Жежера стояла на сходах праворуч) за ініціативою депутата Тетяни Шальман збирали підписи під документом наступного змісту: на Народному Вічі 2 березня у Гостомелі не було прийнято жодної постанови або резолюції. Тоді одіозна журналістка вихопила і розірвала один з аркушів з підписами. 

За винятком інциденту із «голосуванням десяти» і провокативної поведінки Олени Жежери, Народне Віче пройшло на належному рівні. У критичний момент гостомельчани продемонстрували високий ступінь толерантності і взаємоповаги, що дає надію на стабілізацію політичної ситуації у країні і селищі. 

 Марина Доброгорська