А вулиця Ватутіна?
Цінність особи Ватутіна в історії України досить суперечлива. Як стверджує історик Володимир Сергійчук,«Він кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки. Особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м'ясу такі генерали як Ватутін вигравали битви. Це велика трагедія народу.^[2] »Як відомо, основний удар по ворогу у битві за Київ 1943 року було вирішено завдати силами 1-го Українського фронту з Букринського плацдарму, де дуже високий і крутий правий берег Дніпра, який до того ж був добре укріплений німцями: кожні кілька метрів кулемет, гранатомет, гармата. Саме на ці неприступні укріплення злочинно, бо без підготовки, без переправних засобів прямо з маршу кидали червоні командири неозброєних, необмундированих сільських хлопців і дядьків, мобілізованих на щойно визволеному Лівобережжі. Відомий російський письменник Віктор Астаф'єв, учасник форсування Дніпра, згадував про це так: «Двадцять п'ять тисяч воїнів входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п'ять. Через п'ять-шість днів усе це спливає. Уявляєте?» Умови, в яких радянські частини брали Київ, здебільшого мали такий вигляд: вояки у домашньому одязі йшли, як на ешафот, адже попереду — широченна холодна ріка, німецькі кулемети, бомби, а позаду — «загороджувальні загони» автоматників НКВС. З огляду на це тодішній командувач генерал армії Костянтин Рокосовський сказав на військовій раді: «Це не війна, а геноцид народу». Він спробував через кур'єра передати інформацію про це Сталіну, але Ватутін заборонив посланцеві розказувати про це в Генштабі^[3].https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Ватутін_Микола_Федорович