Сайт селища Гостомель -

Головна сторінкаСелище  Гостомель

Офіційний Гостомельський інформаційний портал

| RSSСб, 2016-12-03, 16:42
Меню сайту

Разділи новин
Робота ради [265]
Робота Гостомельської ради
Освіта, наука [115]
Життя селища [367]
Культура, спорт [101]
Робота транспорту [10]
Послуги населенню [64]

Початок » 2013 » Грудень » 19 » Революційний рух початку ХХ ст. на території Приірпіння за матеріалами фонду Київського губернського жандармського управління
Революційний рух початку ХХ ст. на території Приірпіння за матеріалами фонду Київського губернського жандармського управління
Серед документів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві зберігається рапорт пристава 1-го стану Київського повіту про поширення антиурядової пропаганди.
У поданні від 31 травня 1902 р. за #382, адресованому на ім'я начальника Київського губернського жандармського управління, йшлося про те, що напередодні на вулицях містечка Гостомель з'явились прокламації партії соціалістів-революціонерів [ЦДІАК: ф. 274, оп. 1, спр. 661; 111 арк. - 113 арк. зв.] 
Прокламації датовані 1 травня 1902 р.; одні з них мали зверенння "русский народ", інші, з червоними печатями Київського комітету есерів, орієнтовані на робітників. 
Листівки нелегального видання невідомі особи розповсюдили увечері 24 травня, і вже за добу становий пристав розпочав розслідування.
У результаті слідчих дій вдалося виявити і вилучити 11 примірників видання; решта тиражу була "уничтожена нашедшими непосредственно и... скрыта или уничтожена, но уже после того, как населению Гостомля стало известно о моих (пристава - М. Д.) по этому поводу действиях" [Там само, 111 арк.]
Межигірський міщанин Ізраїль Герман, що проживав у містечку, з власної ініціативи передав один примірник до волосного правління. Його десятирічний син Арон знайшов прокламацію 25 травня на подвір'ї єврейської молитовної школи. Чоловік пояснив, що спочатку хотів спалити листівку, "но не сделал этого потому, что в тот день была суббота, когда евреи по своим верованиям не имеют права обращаться с огнём, а узнав, что такие прокламации должны быть доставляемы в руки властей, принёс её ко мне - приставу" [Там само, 111 арк. зв.]
Три примірника надійшли від сторожа школи міщанина Фельдмана. На запитання станового Фельдман відповів, що  надвечір 24 травня йому передала чотири листівки селянка, "которую прихожане школы нанимают для тушения огней по пятницам". Опитаний стверджував, що навіть не читав зловісних проокламацій, а залишив їх в ящику стола у школі. Наступного дня після богослужіння сторож вирішив порадитись з іншими євреями і показав листівки Іосю Файбитенко і Боруму Ерману. Перший запропонував віднести прокламації приставу; другий - спалити. Фельдман вчинив за порадою останнього. 
Свідки не підтвердили показання сторожа. При обстеженні шкільної печі не знайшли ознак спалювання паперу. На повторному допиті Фельдман відмовився від первісних показань, дістав з-за пазухи три листівки і передаючи їх становому, повідомив, що сказав неправду, "испугавшись ответственности перед законом, так как ему говорили, что такие вредные бумаги иметь у себя нельзя; что теперь, наоборот, он убедился в необходимости представить их..." [Там само, 112 арк.] 
Четверту прокламацію, яку Фельдман показував у школі, знайти не вдалося. Сторож був неписемний і заледве міг підписати своє прізвище на ділових паперах, тому цю кандидатуру підозрюваного довелося відкинути.
Селянка, яка гасила свічки, виявилась гостомельчанкою, Євдокією Микитівною Храпівською, 21 року. Вона підібрала чотири папірці поблизу школи увечері 24 травня і, як такі, що їй, неписемній, непотрібні, віддала Фельдману.
Один примірник розірваної листівки вилучили у Борума Ермана. Прокламацію знайшов восьмирічний син фігуранта Іось і передав старшій сестрі Фелці, у заміжжі Шор, яка, "будучи грамотной и поняв, что бумажка вредная, разорвала её и бросила в грубку..."[Там само, 112 арк. зв.]
Одну листівку принесла до волосного правління п'ятнадцятирічна міщанка Ганна Дмитрівна Клименко. Дівчина пояснила, що "нашла экземпляр 24 мая на мосту по дороге к народной чайной и показала отцу, который велел ей отнести его к приставу". Батько дівчини обіймав посаду голови Гостомельської міщанської управи і був в очах представників поліцейського відомства людиною "благонадійною".
Один примірник передав урядник Крамаренко, що 24 травня перебував у відрядженні в містечку. Із рапорту Крамаренка за #57, долученого до подання станового на ім'я начальника КГЖУ, зрозуміло, що прокламація потрапила до нього від гостомельського дільничого фельдшера Богдашевського, якому її передав місцевий селянин Архип Ткаченко, утримувач поштової станції.
Дві листівки вилучили у Новгород-Сіверського міщанина Мойсея Мирського. Юнак (20 років) проживав у Гостомелі тимчасово, працював по найму в родині Брагінських, які проводили ремонт свого помешкання; займався побілкою і оклейкою шпалерами стін. У Києві навчався малярному і столярному ремеслу у Бориса Райзека, що жив по вул. Щекавицькій в будинку Хортанської. Очевидно, на хлопця донесли роботодавці. При першому допиті Мойсей Мирський заперечував, що зберігає прокламації, але зрештою зізнався і обмовив товариша Гершка Майзека - іншого найманого робітника Брагінських. 
Мирського арештували на добу у волосному правлінні. Вранці 26 травня підозрюваний у супроводі станового прийшов на свою квартиру, що розміщувалась у стайні Брагінського, де в одній з кишень робочого одягу юнака знайшли дві листівки.
Сімнадцятирічний Гершко Майзек походив з родини Глузьких міщан, приписаних у Бобруйському повіті. У Києві він працював підмайстром у того ж ремісника Бориса Райзека, що і Мирський. На запитання станового Майзек пояснив, що дійсно мав дві прокламації, які розірвав і викинув у відхожому місці. Він послався на свідків - Брагінського і його дружину, що не підтвердили показань опитаного. Тоді пристав разом з підозрюваним прийшли на подвір'я Брагінського, де Майзек вийняв листівки з щілини у підмурівку будинку. Як і інші фігуранти, юнак мотивував зміну показань страхом відповідальності по закону [Там само, 113 арк. зв.]
Крім того в результаті розслідування з'ясовано, що 24 травня 3 примірники нелегального видання знайшла селянка Євфросинія Карпівна Касьян; листівки було спалено за порадою Мирського, Брагінського і Гостомельського міщанина Івана Михайловича Фриза. 2 примірники підібрав Фриз; прокламації того ж дня спалила кухарка Брагінських, виконуючи розпорядження хазяїна. 25 травня 1 примірник знайшов селянин Терентій Олійник, який, не прочитавши листівку, відразу кинув її у розтоплену піч в присутності свідків - місцевих селян Костянтина Карповича Кононенка і Федора Кузьмича Матвієва. 
Матеріали дізнання передали прокурору Київської судової палати і окружного суду, а також повітовому ісправнику, проте питання, чи були притягнуті конкретні особи до адміністративної або кримінальної відповідальності у зв'язку зі справою про розповсюдження у Гостомелі революційної пропаганди, залишається наразі нез'ясованим.

У грудні 1902 р. в Київському поштово-телеграфному відділенні був перлюстрований приватний лист за підписом Давид, адресований "Ф. Ш." poste restante на станцію Гурівщина Київського повіту. 
Увагу працівників "чорного кабінету" привернуло наступне висловлювання. 
"...Дорогая сестра! Я ещё останусь в Киеве на несколько дней, потому что Хуна лишь приедет в воскресенье 8-го. Я был два раза в Гостомле, там ничего особенного нет. Передай это Оле, ей, быть может, интересно знать. Файншт просит.
Если вы получили это письмо в субботу, то напишите мне ответ и отправьте в воскресенье. Постарайся как можно скорее. Марку я вложил в письмо О., т.к. из-за марки может быть остановка..."
У закритому конверті, підписаному "для Оли", вкладена листівка, у якій йшлося: "...Ты мне говорила перед отъездом о связях с Киевом для получения литерат. Я это не забыл и постараюсь установить их для тебя с некоторыми людьми. Коли можно и хочешь в воскресенье отправить ко мне ответ на моё письмо, то отправляй на адрес: Киев, Подольская почтовая станция, до востребования, Д. Ш." [ЦДІАК: ф. 275, оп. 1, спр. 64; 2 арк.]
З приводу цієї кореспонденції директор департаменту поліції 17 грудня 1902 р. звернувся з поданням за #18210 до генерал-губернатора, який, у свою чергу, надіслав Київському повітовому ісправнику секретну записку з дорученням "дознать совершенно секретным путем, кто именно получает письма на ст. Гуровщина, адресуемые на литеры "Ф. Ш."..." [Там само, 1 арк.; 3 арк.]
17 лютого 1903 р. ісправник повідомляв начальнику Київського розшукового відділення: "...около недели тому назад письмо, адресованное Ф. Ш., было получено из почтово-телеграфного отделения в д. Гуровщине мещанкою Голдой Авербах, сказавшеюся дочерью Башиловского мещанина Шеваха Лейбова Авербаха, проживающего в д. Хмеленке Гостомильской волости, в 5-6 верстах от ст. Гуровщина..." [Там само, 6 арк.]
У рапорті від 22 лютого 1903 р. за #299 містяться відомості про адресата і відправника вказаного листа і членів їх родини. 
Міщанин Шая (Шевах) Авербах проживав у хуторі Новенькому біля села Хмеленки з сім'єю: дружиною Хаєю, 45 років, синами - Гершком, 20 років, що працював провізором в одній з бердичівських аптек, і Шихом, 7 років; і доньками - Голдою, 16 років, Басою, 14 років, Гесумелою, 12 років. У батьківському домі перебувала старша заміжня дочка, Раїза, чоловік якої служив на станції двохколійної залізниці в Житомирі. 
На хуторі Новенькому, в родинній конторі Білика мешкав з сім'єю і міщанин Меєр Шварцман. Його син Давид у січні 1903 р. перебував під поліцеським наглядом і притягувався до дізнання за злочин проти релігії, передбачений ст. 252 Укладання про покарання. В 1902 - 1903 рр. Давид Шварцман постійно проживав у Гостомелі, працював вчителем єврейської молитовної школи і домашнім вихователем дітей. 
У документі наведено склад сім'ї Давида Шварцмана: матір Миня Готька, 39 років; брати - Ушер Герш, 13 років, Вольф Бер, 10 років, Ківа, 3 роки; і сетри - Фаня, 18 років, Сара, 15 років, Естха, 8 років. 
Давид Шварцман ідентифікований як дописувач перехопленого департаментом поліції листа. Вкладена кореспонденція призначалась Голді Авербах, яку в перекладі на російську називали Олею; вона була нареченою відправника [Там само, 7 арк. - 8 арк. зв.]
Керівник розшукового відділення ротмістр Спиридович рекомендував встановити пильний негласний нагляд за помешканням Авербахів, зв'язками і листуванням Голди. "...Также полезно иметь всегда на виду Давида Шварцмана. О переездах названных лиц, особенно при выезде в Киев, прошу своевременно давать знать Отделению..." [Там само, 11 арк.]
Директор департаменту поліції пропонував усунути Давида Шварцмана від педагогічної діяльності як підозрюваного у розповсюдженні нелегальної літератури і політично неблагонадійного. Проте своєчасно виконати припис на вдалося у зв'язку з тим, що в травні 1903 р. Шварцман виїхав з Гостомеля і влаштувався викладати у Ясногородці. 
У поданні директора народних училищ Київського повіту на ім'я попечителя учбового округу від 19 травня 1903 р. за #1635 зазначається: "...меламедского свидетельства или свидетельства на звание учителя начального училища Давиду Меерову Шварцману инспектором народных училищ 1-го района выдаваемо не было и в числе содержателей частных еврейских училищ и хедеров Шварцмана не числится. Предложено принять зависящие меры к привлечению еврея Давида Шварцмана к ответственности за тайное обучение..." [Там само, 16 арк.]

Топографія антиурядових прокламацій, більшість з яких були знайдені біля єврейської молитовної школи, дозволяє зробити припущення про те, що до поширення листівок міг бути опосередковано причетний Давид Шварцам, що до травня  1903 р. обіймав посаду вчителя і підтримував зв'язки з Київським революційним осередком. 
Марина Доброгорська
Категорія: Освіта, наука | Переглядів: 318 | Рейтинг: 5.0 |

Всього коментарів: 0
Форма входу

Календар новин
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Пошук по новинах

Сайти регіону

Статистика

Володимир Захлюпаний © 2007-2012Використовуються технології uCoz