Початок » 2013 » Жовтень » 31 » Сторінки історії: перша політична демонстрація 5 – 6 серпня 1905 року в Гостомелі
Сторінки історії: перша політична демонстрація 5 – 6 серпня 1905 року в Гостомелі
13:48
5 – 6 серпня 1905 р. вулицями селища пройшла перша політична демонстрація. «...Въ 12 часовъ ночи <...> группа молодыхъ евреевъ до 20 душъ, гуляя <...> въ м. Гостомле, пела хоровую малороссийскую песню «Ой тамъ за Дунаемъ», при чемъ во время пения произносила революционные слова «да здравствуетъ свобода! долой самодержавие!» и кричала «ура!»...», - повідомляється у рапорті пристава 1-го стану Київського повіту на ім’я начальника Губернського жандармського управління за № 220 [ЦДІАК: ф. 274. оп. 1, спр. 1241; 24 арк.] Попри те, що співи і вигуки тривали лише кілька хвилин, нічний сторож селянин Лука Герасименко, вирішив за доцільне попередити керівництво. Коли становий пристав прибув на місце злочину, порушники спокою встигли розійтись по домівкам. Вартові арештантських при Гостомельському волосному правлінні і становій квартирі, міщани Ілля Євстаф’єв і Карпо Кононенко, а також Л. М. Герасименко допомогли встановити етнічну приналежність правопорушників. Було проведено ряд послідовних упізнань, в результаті яких коло підозрюваних звузилось до 20 осіб – єврейських юнаків віком 16 – 25 років, приписаних до товариств мозирських, речицьких, овруцьких і київських міщан, що проживали у селищі і займались ткацтвом, чоботарством, опановували перукарське ремесло, вели роздрібну торгівлю [Списокъ лицъ, подлежащихъ вызову <...> для допроса въ качестве свидетелей по делу о государственномъ преступлении, 15 сентября 1905 года – ЦДІАК: ф. 274, оп. 1, спр. 1241; 5 арк. – 6 арк. (рукопис, друк)]. Фігурантів справи зобов’язали підписками з’явитись до Гостомельського волосного правління 20 вересня о п’ятій годині. Свідками з боку обвинувачення виступали п’ять осіб. У показаннях попереднього дізнання, витримки з яких подані у примітках до рапорту станового пристава від 9 серпня 1905 р. за № 221, містяться розбіжності з протоколами повторного опитування. Міщанин Овруцького повіту А. І. Шейхет, що працював у кузні, спочатку розповів, як «виделъ собравшуюся на улице толпу евреевъ, произносившихъ революционные речи» і підтвердив тотожність правопорушників з особами, зазначеними у Списку [Там само, 27 арк. зв.] Водночас у Протоколі дізнання № 1 читаємо: «...Зовутъ меня Аврумъ Ицковъ Шейхетъ, отъ роду 16 летъ, иудейскаго вероисповедания, звание мое и занятие – мещанинъ <...> Овручскаго уезда Воробьевской волости, проживаю въ м. Гостомле, подъ судомъ не былъ и къ дознанию политическаго характера не привлекался. На предложенные вопросы отвечаю: 6 августа сего года я былъ все время дома, поэтому не знаю, что происходило на улице въ м. Гостомле. Больше по этому поводу ничего показать не имею...» [Там само, 31 арк. – 31 арк. зв.] Петро Смирнов, мостищенський селянин, що працював чоботарем, пояснив, що «...5 августа сего года около 12 часовъ ночи <...> былъ на улице въ м. Гостомле, где собралась группа евреевъ человекъ до 50 (sic!); слышалъ произносившиеся евреями <...> речи «долой правительство, духовенство, милицию!» и кричали «ура!» Речь держалъ, кажется, Овсей Черевацкий <...>. Все указанные сторожемъ поименованные выше евреи, насколько я заметилъ, были въ общей компании на сходке...» Ця побіжна згадка імені О. Б. Черевацького в якості оратора дала підстави вважати його організатором демонстрації: у канцелярії КГЖУ справа отримала заголовок «О мещанине Овсее Черевацкомъ и др. обвиняемыхъ въ государственномъ преступлении». Пізніше П. Х. Смирнов уточнив свої показання: «...6 августа вечеромъ я виделъ толпу евреевъ на улице въ м. Гостомле; въ толпе этой шелъ говоръ, что именно говорили, я не разслышалъ...» [Протоколъ № 20 – ЦДІАК: ф. 274, оп. 1, спр. 1241; 50 арк. – 50 арк. зв.] Симптоматично, що показання свідків не збігаються у кількості учасників політичного акту (близько 20, 20 і більше, 20 – 25, 50 осіб) і формулюванні антиурядових висловлювань, які, власне, становили склад інкримінованого злочину. Свідчення К. І. Кононенка важливе для з’ясування топографії інциденту. Виявляється, демонстрація відбувалась поблизу будинку жителя селища Томака, недалеко від волосного правління. Опитаний «...виделъ толпу евреевъ на улице <...>, слыхалъ, какъ толпа же кричала «ура!» после того, какъ одинъ изъ толпы чего-то переставалъ говорить; что именно говорящий произносилъ, я {К. І. Кононенко – М. Д.} не слышалъ...» [Протоколъ № 19 – там само, 49 арк. – 49 арк. зв.] І. М. Євстаф’єв розповів, що «...не виделъ толпу евреевъ на улице въ м. Гостомле, но слышалъ крики «долой самодержавие! да здравствуетъ свобода!» и еще разные возгласы, но кто это кричалъ, не виделъ, такъ какъ былъ во дворе волостного правления, а кричали на улице...» [Протоколъ № 18 – там само, 48 арк. – 48 арк. зв.] Показання Л. М. Герасименка на попередньому дізнанні викликали енергійний спротив з боку обвинувачених, які подали на ім’я станового пристава колективну заяву. В документі зазначається: «...Въ виду того что мы, нижеподписавшиеся, были заподозрены въ нарушении тишины въ ночь на 6-го августа сего года, сопровождавшемся противоправительственными возгласами, и въ виду того, что насъ особенно упорно обвинялъ ночной сторожъ Лука, просимъ принять къ сведению следующее сообщение и присоединить къ делу: сторожъ Лука въ присутствиии Н. Б. Веледницкаго, А. Б. Голедникова, <...> писаря мещанской управы Бабина, предъседателя мещанской управы <...> и пр. самъ сознался въ томъ, что обличалъ <...> участниковъ нарушения тишины не потому, что <...> лично ихъ виделъ, а потому, что ему такъ приказалъ старший сторожъ {Исидоръ Кишикъ – М. Д.}; кроме того сторожъ Лука сообщилъ, что онъ лично никакихъ возгласовъ не слышалъ, но Илья Евстафьевъ и Игнатий Литвиненко {просили его – М. Д.} при дознании говорить, что слышалъ возгласъ «да здраствуетъ микадъ!»...» [Там само, 29 арк. – 29 арк. зв.] У донесенні до КГЖУ становий пристав рекомендував проігнорувати заяву підозрюваних у зв’язку з тим, що «...Герасименко давалъ евреямъ такие объяснения, опасаясь мести со стороны изобличенныхъ <...>, которые <...> после произведенного дознания, угрожали ему убийствомъ...» [Там само, 26 арк. зв.] Очевидно, розбіжність у показаннях свідків пояснюється тим, що попереднє дізнання проводив місцевий пристав, а для повторного до Гостомельського волосного правління були відряджені ротмістр окремого корпусу жандармів Іванов і помічник прокурора Київського окружного суду. Дізнання і провадження по справі здійснювалось відповідно до статті 1035 Уставу кримінального судочинства: «О всякомъ злоумышлении, заключающемъ въ себе признаки государственного преступления, сообщается прокурору судебной палаты, когда злоумышление обнаружилось въ округе того окружного суда, который находится въ месте учреждения палаты, а въ противномъ случае – местному прокурору или его товарищу, или же полиции для донесения о томъ немедленно прокурору судебной палаты». 443 ст. Уст. кр. суд. обмежувала повноваження слідчого: «...судебный следователь не приводитъ свидетелей къ присяге, но предупреждаетъ ихъ, что въ суде они могутъ быть спрошены подъ присягой, и внушает имъ о необходимости показать всю правду» [Устав уголовного судопроизводства, 1864 г.] Показання свідків, зняті за участі жандармського офіцера і товариша прокурора, піддавали сумніву не тільки наявність складу злочину, але й достовірність упізнань. Розпочались допити підозрюваних. І. М. Котлярський, 17-річний гостомельський кравець юдейського віросповідання, розповів, що увечері 6 серпня залишався вдома; слова опитаного підтвердив майстер – ремісник, у якого хлопець жив у навчанні [Протоколъ № 2, 32 арк. – 32 арк. зв.] Столяр М. А. Димерець «...6 августа въ 9 <...> вечера поужиналъ дома и легъ спать; на улице въ м. Гостомле не былъ...» [Протоколъ № 4, 34 арк. – 34 арк. зв.] Я. М. Козаровицький, 17-річний каменяр, пояснив, що був у від’їзді в с. Микуличі [Протоколъ №5, 35 арк.] Коваль Н. Ю. Моргулін у час, коли скоєно злочин, спав [Протоколъ № 6, 36 арк.] Не виходили на вулицю і М. М. Павловський, Б. Ш. Хайченко, Л. Л. Карниловський, Б. Л. Естрін, Я. І. Левицький, Г. І. Горелік, Ш. М. Вайнштейн, і О. Б. Червацький [див.: Протоколъ №№ 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 16 відповідно; 37 арк. – 46 арк. зв.] С. Т. Бушелєв, М. Я. Шапіро, Н. Д. Слуцький перебували у Києві [див.: Протоколъ №№ 9, 10, 17; 39 арк. – 47 арк. зв.] Майже всі підозрювані мали алібі: місцезнаходження більшості підтвердили ремісники і міщани, у яких обвинувачені винаймали житло або навчались; в окремих випадках – знайомі з єврейського середовища. Тільки алібі Овсія Черевацького засвідчили відразу дві особи, серед яких селянка А. Коханенко. Зв’язки фігуранта справи поза межами єврейської громади, яких не мав жоден інший респондент, можуть маркувати його приналежність до революційної організації. Принаймні 12 із 20 підозрюваних не знали грамоти – протоколи їх показань підписані за дорученням. На тлі демократичного ремісничо-міщанського середовища рельєфно окреслюються постаті представників інтелігентного прошарку – учнів гімназії О. Б. Черевацького та У. Д. Слуцького, студента Університету св. Володимира Г. Н. Лозовика і коростишевського міщанина Я. Л. Бурштейна, що заробляв на життя уроками. Закономірно припустити: якщо в 1905 р. у Гостомелі оформився опозиційний осередок, то Овсій Черевацький був помітним його членом. У повідомленні про завершення дізнання від 5 листопада 1905 р. за № 17869 щодо кількості обвинувачених використовується визначення, яке передбачає амбівалентне трактування ролі 19 фігурантів, що виступають одночасно свідками і співучасниками О. Б. Черевацького [ЦДІАК: ф. 274, оп. 1, спр. 1241; 13 арк.] З протоколів дізнання зрозуміло, що ніхто з обвинувачених раніше не перебував під слідством і не притягувався до дізнань політичного характеру. Пристав доповів керівництву, що жоден «...изъ евреевъ после 5 августа никаких действий политическаго характера не проявлялъ...», проте за підозрюваними було встановлено пильний нагляд [Там само, 26 арк. зв.] Провадження по справі про політичну демонстрацію 5 – 6 серпня 1905 р. у Гостомелі тривало до 27 жовтня 1905 р. Прокурорський нагляд не знайшов у матеріалах слідства достатніх підстав для обвинувачення підозрюваних у вчиненні державного злочину. Слідчі дії обмежились упізнанням, опитуванням і зовнішнім спостереженням, не було проведено обшуків і арештів.
Марина Доброгорська
Див. також: http://gostomel.pp.net.ua/news/vidlunnja_revoljucijnogo_rukhu_pochatku_khkh_st_na_teritoriji_priirpinnja/2013-09-30-764
Автор статті висловлює подяку голові Гостомельської селищної ради Анатолію Івановичу Кириченку, який забезпечує право доступу до архівних установ, а також почесному громадянину селища Гостомель, депутату Ірпінської міської ради Юрію Іллічу Прилипку, за фінансової підтримки якого здійснюється науково-дослідна робота і копіювання документів.
Ознайомитись безпосередньо з копіями архівних документів, пов’язаних з історією революційного руху на теренах Приірпіння, зокрема в селищі Гостомель і селі Мостище, що послужили матеріалом для написання цієї розвідки, можна в Гостомельському краєзнавчому музеї при ЗШ №13.
Категорія: Культура, спорт | Переглядів: 900 | Рейтинг: 5.0|
