  Це свято стосується всіх. Усі ми навчалися в школі, складали випускні іспити, в усіх залишилися шкільні друзі й бажання зустрітися. Зустріч з однокласниками, з учителями — це не просто зустріч, а свого роду екзамен — чого я вже досяг у житті, ким став, як почуваюся. Зустріч із шкільним минулим – це завжди свято, оскільки є можливість пригадати добрих друзів, цікаві уроки, веселі перерви, поїздки у колгосп "на картошку” та на екскурсії разом із класом, є час подякувати мудрим вчителям за правильні поради. Чим далі від нас шкільні роки, тим теплішими і ціннішими стають спогади про школу. І так прекрасно, що існує давня традиція — щороку на початку лютого збирати випускників різних років на вечір зустрічі у стінах рідної школи. У Ірпінській ЗОШ I-III ступенів №13 ось уже багато років не порушується традиція збирати усю велику шкільну родину у першу суботу третього зимового місяця. Цей вечір - радісне свято зустрічі зі школою, свято спогадів, свято вдячності випускників, які закінчили школу 50, 40, 30, 20, 10 років назад. У залі зібралися випускники різних поколінь, присутні також і старші наставники – Шульга Н.О., Ліщук В.М., Загоруйко Г.С., Коваленко Л.С., Водолага Л.І., Решетило Г.І., Пархоменко Л.П., Кириленко Л.М., Корченок С.П., Тарган К.К., Босай К.Ф., Шушкевич С.Л., Разіна Н.К. Отже, вечір шкільних друзів розпочався. Зі словом привітання до присутніх звернувся директор школи Захлюпаний Володимир Миколайович. Слухаючи виступ випускники відчували, що знову до рідної школи їх привели спогади про дитинство, про ті незабутні найщасливіші, найпрекрасніші, безтурботні, незабутні роки шкільного життя. На жаль не всіх змогла зібрати рідна школа цього святкового вечора. І всі присутні в залі, схиливши низько голови вшанували хвилиною мовчання вчителів та учнів, яких уже немає серед нас. Школа пишається своїми випускниками серед яких є талановиті лікарі та вчителі, робітники та бізнесмени, працівники культури, транспорту, зв'язку... А головне те, що стали вони хорошими людьми, виховують гарних щасливих дітей, не забувають дороги до рідної школи. Цього вечора зі спогадами, словами вдячності вчителям, подарунками школі на згадку до присутніх зверталися: випускники 1961р. Нікітін Олександр та Сторожук Віктор, випускниця 1971р. Подгорська Людмила, випускниця 1981р. Сахненко Людмила, випускники 1991 р. Петровська Ольга, Роман Сергій, Чорноморець Віталій, випускники 2001 року Боровицький Володимир, Ющак Людмила. Наша школа - це наша історія. У ній працює велика, дружна, педагогічна родина. Цього вечора в залі присутні вчителі, які навчали сьогоднішніх випускників. Пригадались перші вчителі, класні керівники. Щиру вдячність за все добро своїм наставникам висловлювали випускники не лише теплими словами, а й квітами. Наша школа - це наша історія. У ній працює велика, дружна, педагогічна родина. Цього вечора в залі присутні вчителі, які навчали сьогоднішніх випускників. Пригадались перші вчителі, класні керівники. Щиру вдячність за все добро своїм наставникам висловлювали випускники не лише теплими словами, а й квітами. Зворушлива мелодія дзвоника супроводжує випускників протягом багатьох років. Цього вечора золота симфонія шкільного дзвінка пролунала у виконанні золотого медаліста школи 2001 року Філіпчука Максима та випускниці 1961 року Шушкевич Ганни. Ця мелодія завжди лунатиме у душах випускників, як відгомін їхнього дитинства у яке неможливо знову повернутись. Учасники художньої самодіяльності, під керівництвом вчителя музики Алли Миколаївни Дубовецької, подарували присутнім святковий концерт. Після завершення урочистої частини гості - випускники оглянули захоплюючі матеріали шкільного історико-краєзнавчого музейного комплексу, відвідавши музей історії школи, музей історії селища Гостомель, кімнату народознавства та продовжили спілкування у тісному колі своїх шкільних друзів. Сказати я хочу просто, Знайти б лиш крилатих слів, Щоб заіскрилися золотом Усмішки моїх вчителів.
Розумні мої, сивочолі. А є ще такі молоді. Та у вас однакові долі На грішній оцій землі.
Ділили дитячу смішинку І біль дитячий навпіл. І душу – кожну росинку – Навчати на розмах крил.
На ігреки суфікси, глобуси І на меридіани життя, Щоб в серці маленькому колосом Ростились весна й доброта.
Лише вчителям плакуча Над зошитом спрагла синь. Від перших й останніх учнів – Доземний низький уклін.
За цвіт ваш душі невтомний, За серце – зерня добра, За ваші посріблені скроні Побіля книжок і пера.
Вам платять якийсь там мізер. В кипінні любові і бід, Це ви видаєте візи В дорослий, шалений світ!
Це ви… Цілувати б вам руки… Вклонятись доземно вам – Святим, що пізнали всі муки. О ні, не богам – вчителям!
Приходить пора для зрілості Й життя усе нам вертає. Тож я наберуся сміливості Вклонитися вам безкрає. (Випускник 2001 року Боровицький Володимир) | 
