  Серед матеріалів фонду КГЖУ в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві збереглась машинописна копія рапорту Київського повітового ісправника п. Фалетта від 17 жовтня 1915 р. за #2792, поданого на ім'я губернатора [ЦДІАК: ф. 274, оп. 1, спр. 3624; 420 арк. - 421 арк. зв.] У документі міститься яскрава характеристика санітарно-медичної ситуації, що склалась під час Першої світової війни на території сучасного Приірпіння, зокрема, в містечку Гостомель. Рапорт віддрукований на двох аркушах тонкого білого паперу в чверть листа, текст розташований на чільній стороні і на звороті, шрифт нечіткий, окремі буквені знаки випадають з рядка, бічні маргіналії широкі, нижнє поле вузьке. Очевидно, появу подання спровокувало повідомлення про незадовільний стан охорони здоров'я у Гостомелі, опубліковане в газеті, назва, число і номер якої залишаються наразі не встановленими. У відповідь на публікацію Київський губернатор 6 жовтня 1915 р. звернувся до повітового ісправника з дорученням за #55937, у якому просив перевірити справедливість оприлюднених репортерами даних. Аналогічний випадок зафіксований в архівних джерелах. Так, у грудні 1904 р. губернська адміністрація збирала відомості про благоустрій Гостомельської волості у зв'язку із заміткою про аварійний стан доріг і Мостищенського казеного мосту, що з'явилась на шпальтах "Київської газети", #347, 1904 р. [ЦДІАК: ф. 442, оп. 657, спр. 66; 117 арк., 126 арк. - 127 арк. зв.] У результаті розшуків виявилось, що інформація, викладена у статті про охорону здоров'я, відповідала дійсності, як чини поліцейського відомства переконалися з власного досвіду. У рапорті зазначається, що: "...3 минувшаго сентября в м. Гостомле заболели подозрительно по холере местные жители Лейба Кравецкий и его жена Роза. Получив эти сведения, пристав 1-го стана командировал стражника Шеремета для уведомления об этом участкового врача Файну Мошкову Пинус и эпидемического студента медика Зейликмана, для оказания медицинской помощи и производства дезинфекции..." Відряджений вартовий доповів: "в квартире, где живёт врач Пинус и студент Зейликман, прислуга ему, стражнику, заявила, что врача нет дома, а студент спит и она его не решается разбудить". Тоді становий за посередництвом вартового Шеремета надіслав до Гостомельського 5-го епідемічного загону Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу звернення із проханням помістити хворих до бараку і провести у їх квартирі дезинфекцію. "...Посланный, возвратившись, доставил данный ему пакет в разорваном виде с отношением пристава и надписью на нем малограмотной рукой: "к нам не относится". Після відмови епідемічного загону розмістити хворих вартовий повторно відвідав помешкання лікаря, проте і цей візит виявився нерезультативним. "...Стражнику было приказано обязательно сообщить о холерном заболевании, но и на этот раз прислуга ответила, что врача нет, а студент спит..." [ЦДІАК: ф. 274, оп. 1, спр. 3624; 420 арк.] Втретє пристав вирішив сходити до лікарки Пінус особисто. На квартирі він нарешті застав студента-медика одягненим і попросив надати Кравецьким необхідну медичну допомогу. Зейлікман відповів, що був у хворих за добу до того і не може їх госпіталізувати, тому що в лікарні немає вільних місць; відтак, проведення дезинфекції вважає недоцільним. Всупереч тому, що хворі були євреями, поліцейський чиновник поставив пасивну поведінку медичного персоналу у зв'язок з етнічною приналежністю і, під впливом настроїв антисемітизму, звернувся до росіянки (українки) - фельдшерки Гостомельської земської поліклініки Марії Андріївни Личковської. Марія Андріївна зустріла поліцейського чиновника у збудженому стані і на його прохання обстежити Кравецьких пояснила, що: "...сейчас были врач Пинус, студент Зейликман и фельдшер еврейка и выгоняли из больницы всех приехавших с разных сел крестьян и ей, Лычковской, приказали, что по случаю праздника больных не принимать и больница должна быть закрыта..." [Там само, 420 арк. зв.] У рапорті ісправника стверджується, що захворювання холерою двох осіб, які проживають в одному помешканні, представляє ситуацію екстраординарну, щодо якої необхідно якнайшвидше застосувати превентивні заходи. Водночас, дописувач констатує, що: "...медицинских сил в Гостомле вполне достаточно, где имеются: земская больница с врачем, при больнице студент медик, командированный Земской управой специально для борьбы с эпидемией, и две фельдшерицы, а также 5-ый Гостомльский эпидемический отряд..., где имеется врач, две фельдшерицы, два дезинфектора, пять сестёр милосердия и десять санитаров..." Загалом, в районі 1-го Стану Київського повіту було три земські лікарні - у Гостомелі, Бородянці і Глібовці; сім "питательных" пунктів Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського земського союзу, розташованих у Гостомелі, Димері, Бородянці, Пісківці, Мощуні, Нових Петрівцях, хуторі Берківцях; два притулки для немовлят - у Гостомелі і Бородянці; крім того при Гостомельському допоміжному пункті діяли баня і пральня [Там само, 421 арк.] У документі наведено штатні розписи медичних закладів, що дозволяють скласти уявлення про статеву і етнічну стратифікацію персоналу. Так, у Гостомельській земській лікарні станом на жовтень 1915 р. працювали: лікар (єврейка), дві фельдшерки (єврейки), студент медик-епідеміолог (єврей). Прикметно, що фельдшерка М. А. Личковська, що висловлювала незадоволення індиферентною політикою адміністрації закладу стосовно пацієнтів, була переведена до с. Петропавлівської Борщагівки невдовзі після інциденту, що знайшов відображення у рапорті ісправника. У Димерській лікарні приймали: лікар (єврейка) і дві фельдшерки (єврейки). Причому фельдшерка Швейхер зміщена з посади земською управою через політичну неблагонадійність. У Бородянській лікарні працювали: лікар (росіянин), три фельдшера (дві жінки - росіянка і єврейка; чоловік - росіянин). В Гостомельському епідемічному загоні: лікар (єврейка), брат милосердя (єврей), дві фельдшерки (росіянка і єврейка), один санітар (єврей), п'ять сестер милосердя (росіянки). У Глібовському епідемічному пункті: лікар (єврей), брат милосердя (єврей), чотири сестри милосердя (одна єврейка і три росіянки). Саме до цього відділення, за браком кваліфікованих кадрів, прийняли фельдшерку Швейхер, політичні міркування якої суперечили вбодобанням адміністрації Димерської земської лікарні, що ісправник вважав за потрібне довести до відома губернатора в рапорті від 7 жовтня 1915 р. за #2739. В Бородянському епідемічному пункті працювали: один лікар, дві сестри милосердя і два дезинфектора - усі росіяни. Гостомельське епідемічне відділення очолював лікар єврей; йому були підзвітні сестра милосердя (єврейка) і п'ять робітників росіян. До слова, яслами, влаштованими при відділенні, опікувалась також єврейка. Серед персоналу Бородянського і Димерського пунктів із притулками для немовлят осіб єврейської національності не виявлено. У кількісному вимірі представництво медичного відомства в Гостомелі у першій чверті ХХ ст., природно, було найбільшим - з 1866 р. містечко стало волосним центром [ЦДІАК: ф. 442, оп. 305, спр. 82; 4 арк.] Із поданих вище даних зрозуміло, що більше 50℅ особового складу медичних працівників 1-го Стану Київського повіту були жінками. Вірогідно, такі показники пояснюються мобілізацією і високою смертністю серед чоловічого населення внаслідок Першої світової війни. Щодо етнічної стратифікації, зокрема домінування євреїв у контингенті земських органів охорони здоров'я, заслуговують на увагу судження дописувача рапорту. Ісправник зазначає, що засилля євреїв спостерігається не тільки на його дільниці, але й загалом по Київській губернії. "...Настоящее тяжёлое положение, видимо, послужило на пользу евреям медикам, которые пользуясь отсутствием русских врачей, позволяют игнорировать своими обязанностями и относятся к делу крайне отрицательно. Что же касается питательных пунктов в уезде, то эти организации до некоторой степени явились для евреев убежищем уклонившихся от воинской повинности..." Для оптимізації санітарно-медичної ситуації у Київському повіті ісправник пропонував: "...евреев на службу по возможности не принимать, или же, принимая, смешивать медицинский персонал из русских и евреев, а главное, иметь за ними (євреями - М. Д.) большее наблюдение от лиц, ведающих этими учреждениями, и не отказать в распоряжении о проверке медицинского персонала чинами полиции по прибытии их на место службы..." [Там само, 421 арк. зв.] Марина Доброгорська
Автор статті висловлює подяку голові Гостомельської селищної ради Анатолію Івановичу Кириченку, що забезпечив право доступу до архівних установ, а також почесному громадянину селища Гостомель, депутату Ірпінської міської ради Юрію Іллічу Прилипку, за фінансової підтримки якого здійснюється науково-дослідна робота і копіювання документів. Ознайомитись безпосередньо з копіями архівних документів, пов’язаних з історією Приірпіння, зокрема селища Гостомель, що послужили матеріалом для написання цієї розвідки, можна у Гостомельському краєзнавчому музеї при ЗШ №13.
Ф. 274, оп. 1, спр. 3624; 420 арк. - 421 арк. зв. Копия Киевскому губернатору 17 октября 1915 г., #2792 Киевского уездного исправника Рапорт Вследствие поручеия от 6 сего октября за #55937, честь имею донести Вашему Сиятельству, что приложенная к делу газетная заметка отчасти справедлива и при проверке выяснилось следующее: 3 минувшего сентября в м. Гостомле заболели подозрительно по холере местные жители Лейба Кравецкий и его жена Роза. Получив эти сведения, пристав 1-го стана командировал стражника Шеремета для уведомления об этом участкового врача Файну Мошкову Пинус и эпидемического студента медика Лейбу Зейликмана, для оказания медицинской помощи и производства дезинфекции. Возвратившийся стражник Шереметев доложил приставу, что в квартире, где живёт врач Пинус и студент Зейликман, прислуга ему, стражнику, заявила, что врача нет дома, а студент спит и она его не решается разбудить. После этого приставом 1-го стана было послано тем же стражником отдельное отношение в Гостомильский 5-ый эпидемический отряд комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза с просьбой принять больных в барак и произвести в квартире их дезинфекцию. Посланный стражник, возвратившись, доставил приставу данный ему пакет в разорванном виде с отношением пристава и надписью на нем полуграмотной рукой "к нам не относится". Пристав вторично послал на квартиру к земскому врачу стражника и стражнику было приказано обязательно сообщить о холерном заболевании врачу, но и на этот раз прислуга ответила, что врача нет, а студент спит и она его разбудить не решается. После этого пристав лично от- [420 арк. зв.] правился на квартиру земского врача Пинус, где уже застал Зейликмана одетым и на предложение пристава оказать медицинскую помощь Кравецким, заявил, что он уже был вчера, 7 числа, но в больнице поместить негде и дезинфекцию в квартире произвести неудобно. Пристав отправился в земскую больницу с надеждой воспользоваться медицинской помощью русской фельдшерицы Марии Андреевны Лычковой. Последнюю пристав застал в возбуждённом состоянии и на просьбу пристава оказать помощь больным Кравецким фельдшерица Лычковская заявила, что сейчас были в больнице врач Пинус, студент Зейликман и фельдшер еврейка и выгоняли из больницы всех приехавших с разных сел больных крестьян и ей, Лычковской, приказали, что по случаю праздника больных в больницу не принимать и больница должна быть закрыта. Заболевание холерой, а тем более двух лиц в одной квартире, случай, выходящий из ряда обыкновенных и требующий немедленной медицинской помощи. Медицинских сил в Гостомле вполне достаточно, где имеются: земская больница с врачем, при больнице студент медик, командированный Земской управой специально для борьбы с эпидемией, и две фельдшерицы, а также 5-ый Гостомльский эпидемический отряд Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза, где имеется врач, две фельдшерицы, два дезинфектора, пять сестёр милосердия и десять санитаров и прямая обязанность этого отряда также борьба с эпидемией, но медицинский персонал заболевшим холерой Кравецким своевременно помощи не оказал и Кравецкие были помещены в лазарет эпидемического отряда, хотя и в тот же день, но с большим опозданием и видимым нежеланием. Представляя сведения по остальной части газетной заметки, докдадываю Вашему Сиятельству, что в районе 1-го стана вверенного мне уезда имеются три земские больницы Киевского уездного земства, в местечках: Гостомле, Бородянке и с. Глебовке; семь питательных пунктов того же комитета, расположенных в Гостомле, Дымере, Бородянке, Песковке, Мощуне, Новых Петровцах, х. Берковце, кроме того имеются два приюта ясли [421 арк.] Всероссийского земского союза в Гостомле и Бородянке, и в Гостомле при питательном пункте - баня и прачешная. Цель вышеуказанных организаций - оказание помощи немцам выселенцам и беженцам. В Гостомельской земской больнице врач еврейка, две фельдшерицы еврейки (русская фельдшерица Лычковская переведена в с. Петропавловскую Борщаговку) и студент медик еврей. В Дымерской земской больнице врач еврейка, две фельдшерицы еврейки, из которых одна, Швейхер, устранена от должности Земской управой по неблагонадежности. В Бородянской земской больнице одна только фельдшерица еврейка, а врач, вторая фельдшерица и фельдшер русские. В эпидемическом пункте в м. Гостомле врач еврейка, брат милосердия еврей, фельдшерица еврейка, другая фельдшерица русская, один санитар еврей, а сёстры милосердия, которых здесь имеется 5, - все русские. В эпидемическом пункте на пристани при ст. Глебовка, врач еврей, брат милосердия еврей, одна сестра милосердия еврейка и три русские. Здесь принята и служит сестрой милосердия еврейка Швейхер, которая уволена из Дымерской земской больницы по неблагонадежности, о чем я доносил Вашему Сиятельству рапортом от 7 октября с.г. за #2739. Бородянский эпидемический пункт еврейского персонала не имеет, здесь врач, две сестры милосердия и два дезинфектора русские. В Гостомельском питательном пункте заведующий пунктом еврей и сестра милосердия еврейка, пять рабочих русские. Здесь же заведующая приютом ясли также еврейка. Бородянский питательный пункт с приютом ясли и Дымерский питательный пункт евреев не имеют. Такой наплыв евреев не только в районе 1-го стана вызвал среди крестьянского населения неудовольствие, были случаи, когда некоторые больные являлись и жаловались на отказ в подаче им помощи. Настоящее тяжёлое положение, видимо, послужило на пользу евреям медикам, которые, пользуясь отсутствием русских врачей, позволяют игнорировать своими обязанностями, к делу относятся крайне отрицательно. Что же касается питательных пунктов в уезде, то эти организации до некоторой степени явились, вероятно, для евреев убежищем уклонившихся от воинской повинности, и заведующие пунктами и бараками, как например по Глебовке, отказывались давать сведения полиции о служащих (рапорт от 7 сего октября за #2769). В [421 арк. зв.] целях лучшего успеха в деле и более справедливого отношения в деле помощи, было бы очень желательно, евреев на службу по возможности не принимать, или же, принимая, смешивать медицинский персонал из русских и евреев, а главное иметь за ними большее наблюдение от лиц, ведающих этими учреждениями, и не отказать в распоряжении о проверке медицинского персонала чинами полиции по прибытии их на место службы. Подписал уездный исправник Фалетт Верно, за секретаря Селиванов 22 октября 1915 г. К сведению Копию рапорта на имя Киевского губернатора препровождаю г. начальнику Киевского губернского жандармского управления 1 7 октября 1905 г., # 2792 Уездный исправник
| 
