Один з колишніх візитерів тренажерного залу, випускник ЗШ №13 Богдан О., незважаючи на страх перед авторитетом тренера, виявив бажання поспілкуватись з кореспондентами. Богдан розповів, що ходив до фітнес-клубу близько дев’яти місяців, востаннє був наприкінці весни 2013 р. За тренування заплатив 750 гривень, причому заборгував ще 600 грн. за чотири місяці, про що тренер і за сумісництвом місцевий депутат Юрій Марчук при зустрічі з хлопцем не забуває нагадувати. На наше запитання про те, яким чином у фітнес-клубі здійснюється розрахунок, Богдан відповів наступне. 

«Всі знають, що за місяць треба платити 150 грн. Місяць пройшов – і підходить Юра, питає, коли заплатиш? Гроші даємо в руки йому. Ну, він не нагло питає, не вимагає; так що я, коли освоївся, навчився затягувати з оплатою. І інші деякі теж. Але все одно Юра пам’ятає, хто скільки не доплатив і, коли вже не ходиш, нагадує…»

Хлопець розказав про те, що входить до кола обов’язків тренера Юрія Марчука. «Він бере ключ від залу і відкриває або закриває. Якщо його нема – то інший хтось. Може, дивиться, щоб нічого не поламали… З нами не займається: ну, порадить дещо або за доплату. От я собі програму занять скачав в Інтернеті і більшість так само…»

Відвідувачі фітнес-клубу на загал однолітки Богдана О., хлопці віком 15 – 25 років; приділяють спорту два рази на тиждень, займаються впродовж двох годин – це учні старших класів місцевої школи, що живуть на утриманні батьків, або студенти, які мають додатковий підробіток в сфері обслуговування – працюють продавцями, офіціантами, на автомийках, заправках і в фаст-фудах, витрати на купівлю «місячного абонементу» становлять для них суттєву статтю видатків.

*  *  *

Ми вирішили перевірити слова Богдана О. на власному досвіді і в п’ятницю 23 серпня особисто завітали до фітнес-клубу. 

Хлопець попередив, що зустрітись на заняттях з «тренером Юрою» зазвичай можна близько пів-на-п’яту; він погодився нас рекомендувати, адже, виявляється, до тренажерного залу важко потрапити без протекції. 

Вхід до фітнес-клубу розміщений на задвірках задньої частини фасаду Гостомельського будинку культури. З зовнішнього боку до дверей прикріплено табличку з мобільним номером. Нам пояснили, що за цим номером, запитавши Юру, можна дізнатись про розцінки. 

Спортклуб займає 5-6 невеликих кімнат: приймальня, душова і роздягальні, а також два тренажерних зали. В залах підлога обшита дерев’яними дошками, покритими темно-червоною фарбою, сильно витертою від контакту з взуттям; компактно розставлено до 10 тренажерів. Очевидно, що більшість обладнання і спортінвентарюпридбано одноразово – металеві елементи конструкцій показують однаковий ступінь зношеності, як і, почасти пошкоджені, оббиті чорним дерматином сидіння тренажерів. 

Напередодні свята у фітнес-клубі займалось 5-7 осіб. Тренер Юра запізнювався, про що попередив, подзвонивши на мобільний Віктора – старшого (близько 40 років) з-поміж частих гостей закладу, який, вірогідно, неформально заміщує посаду заступника директора тренажерного залу – Ю. В. Марчука. 

На пряме запитання про вартість послуг в спортклубі хлопці спочатку відповіли замовчуванням і жартами, так що у нас мимоволі склалось враження, що найбільш віддані тренеру посвячені в таємницю нелегального збору. На користь цього припущення свідчила власне схема розрахунку наприкінці місяця, коли неофіт, починаючи ходити на заняття, навіть не знав напевне, як дорого вони йому обійдуться. 

Щоб заслужити прихильність і довіру відвідувачів ми продовжили спілкуватись на нейтральні теми. З розмови дізнались, що тренажерний зал працює п’ять, а то й сім днів на тиждень; з 9:00 до 21:00 приходять в будь-який час і там завжди хтось є, проте більшість займається в другій половині дня, після 17:00; є окрема переодягальня і зала для дівчат, яких, втім, мало; хлопці ходять до фітнес-клубу рік і більше, мають дружні, приятельські стосунки з Юрою. 

Через 15 хвилин ми повторили в делікатній формі запитання щодо цінової політики і почули у відповідь: вартість одного заняття – 20 грн., воно не обмежене в часі, може тривати за бажанням 1-2-3 години; плата за місяць – 150 грн.; за детальною інформацією порадили звернутись до Юри за номером мобільного на вхідних дверях.

Вийшовши з фітнес-клубу, ми зустріли дівчину Дашу, яка йшла до тренажерного залу, і поцікавились, чи платить вона за відвідування закладу. «Знаю, що звичайно платять 150 грн., але я не плачу: може, тому, що рідко ходжу… Інші мої знайомі дівчата теж не платять». 

Вплив гендерного(статевого) показника на оплату послуг спортклубу потребує подальшого роз’яснення…

*  *  *

За посередництвом соціальної мережі «ВКонтакте» ми розшукали ще дев’ять гостомельчан, які в різний час ходили до тренажерного залу.

Богдан Ж. займався в фітнес-клубі в 2012 р. впродовж одного місяця, заплатив 150 грн. Він не знав, що послуги бюджетного закладу мають надаватись безкоштовно; просто заплатив, скільки сказав тренер, бо так роблять усі. Перестав ходити, бо було скрутно з грошима, влаштувався на нову роботу. Хлопець з радістю погодися поставити свій підпис під проханням до Селищної ради зробити заняття спортклубу, як і має бути, безкоштовними.  

Сергій А. і Андрій Б. в 2011 році відвідували тренажерний зал півроку, заплатили по 1200 грн. кожний. Перестали ходити у зв’язку зі зміною графіку роботи і переїздом. 

Брати Влад і Богдан Ч. займались в 2012 р. близько дев’яти місяців, платили по 150 грн. (2700 грн. разом), не відвідують фітнес-клуб, так як перебувають у відрядженні закордоном. 

Аналогічні відповіді ми отримали від Олександра П., Миколая Л., Руслана В. та ін. 

Проте найбільш змістовною виявилась телефонна розмова з Іллею С. – хлопцем, який продовжує ходити в спортклуб, - що мала місце 28 серпня. 

М. Д.: Добрий день! Мене звуть Марина Доброгорська, я готую матеріал про фітнес-клуб для сайту селища. Ви займаєтесь в тренажерному залі?

І. С.: Да…

М. Д.: Як давно?

І. С.: Не знаю…

М. Д.: Ви безкоштовно займаєтесь?

І. С.: Ні, я плачу.

М. Д.: Скільки?

І. С.: …(мовчання)

М. Д.: Мені говорили, що платять за одне заняття або помісячно. Ви як платите?

І. С.: Я не хотів би на це відповідати…

М. Д.: А кому Ви платите?

І. С.: Ну, тренеру, звичайно…

М. Д.: Справа в тому, що багато Ваших друзів залишили підписи і написали заяви за те, щоб заняття були безкоштовними. Чи не хотіли б Ви до них приєднатись?

І. С.: Ні, нічого писати не буду…

М. Д.: А Вам тренер якось пояснював, на що йдуть Ваші гроші, для чого Ви платите? Адже фітнес-клуб бюджетна організація, її відвідування повинно бути безкоштовним?

І. С.: Ну, за те, що займаюсь на тренажерах, плачу. Так всі роблять… Я думав, що тренажери і зал – це власність Юри Марчука…

*  *  *

Щоб дізнатись більше про діяльність Гостомельського фітнес-клубу, ми звернулись до Голови Селищної ради Анатолія Івановича Кириченка.

Анатолій Іванович розповів, що Гостомельський будинок культури споруджений в 2006 р. «…Я тоді ще не займав посаду Голови Селищної ради. Особисто мені багато не подобалось в архітектурному проекті: по-перше, будинок культури замалий, ніде розмістити навіть бібліотеку; по-друге, багато не функціональних приміщень – темних, без вікон. От у 2007 р. в таких кімнатах і з’явилась думка організувати фітнес-клуб, який би могли безкоштовно відвідувати усі гостомельчани. Зараз не пригадаю, кому належала ця ідея. Купили спортінвентар, я подарував свій велотренажер. Не справляючись з документацією, не скажу, скільки витратили на обладнання».

Щодо того, яким чином Ю. В. Марчук опинився на посаді директора фітнес-клубу і тренера, Анатолій Іванович відповів. «Юрій Марчук ще на початку роботи тренажерного залу сам запропонував свою кандидатуру. Ми її розглянули і затвердили з таких міркувань: він, звичайно, спеціальної освіти в цій галузі немає, але веде тверезий спосіб життя, одружений, живе поблизу і до того ж депутат. Потрібна була людина, яка б стежила за порядком, щоб нічого не покрали, не повиносили, не поламали. Ми закріпили за ним ставку, щоб він був відповідальний.»

До кола обов’язків пана Марчука по фітнес-клубу, за словами А. І. Кириченка, входять наступі. «У нього ключ від залу; він дивиться, щоб все обладнання було на місці; ну, і прибирає, мабуть, сам…»

М. Д.: Чи робився в приміщенні спортклубу ремонт?

А. І. К.: Так як будинок культури побудували тільки в 2006 р., не думаю, щоб могла бути потреба в якомусь серйозному ремонті крім поточного – фарбування підлоги, вікон і стін. Два роки тому Ю. Марчук говорив, що потрібен ремонт. Я запропонував йому написати, як це роблять усі тренери і викладачі, що саме він хоче ремонтувати і скільки планує витратити коштів, щоб Селищна рада розглянула його подання і виділила гроші. Але він сказав, що зробить своїми силами. [Здається, усталений шлях був тим простіший для Ю. В. Марчука, що він обіймає посаду голови Комісії з питань планування бюджету і фінансів – М. Д.]Тепер, коли стали говорити про те, що заняття в фітнес-клубі були платними, Ю. В. Марчук відповідає, що збирав на ремонт і називає цифру 20.000 грн. Для мене ця сума нова, як і те, що він хотів робити ремонт коштом гостомельчан; не уявляю, як можна було на банку фарби стільки витратити. 

М. Д.: Як часто купується нове обладнання?

А. І. К.: Наскільки мені відомо, з 2007 р. нового обладнання до фітнес-клубу не купували. Місяць тому в будинку культури і в спортклубі проводилась інвентаризація, яка показала, що все на місці, нових надходжень нема.

*  *  *

29 серпня на перерві між засіданням Селищної ради ми спробували поспілкуватись з самим Ю. В. Марчуком. 

Впродовж розмови депутат поводився самовпевнено і зверхньо, протекторським жестом опускав руку на плече журналіста, ніби намагаючись його «осадити», постійно говорив на підвищених тонах. На перше прохання дати відповідь на кілька запитань стосовно фітнес-клубу Юрій Валерійович відмовився, пославшись на свою зайнятість.

Ю. В. М.: Подзвоніть мені завтра і, може, тоді я знайду для Вас час.

М. Д.: Голова селища Анатолій Іванович приділив нам увагу… Ця справа безпосередньо Вас стосується – розмова займе лише кілька хвилин.

Ю. В. М.: Ви ж бачите, у мене зараз перерва, я вийшов покурити. Завтра дзвоніть.

Зрештою нам вдалось схилити Ю. В. Марчука до побіжного спілкування.

М. Д.: Чому з відвідувачів фітнес-клубу Ви брали гроші?

Ю. В. М.: Я збирав на ремонт.

М. Д.: Чому люди, які платили, не знали, що дають гроші на ремонт? Спортклуб перебував в стані перманентного ремонту – чому гроші збирались регулярно?

Ю. В. М.: Ви б краще сходили в дитячий садок або школу. Скрізь так само – різні благодійні внески…

М. Д.: Ви можете розповісти, який ремонт робили? 

Ю. В. М.: …Я от купив нові «бліни» для штанги. Спитайте у Богдана… [Вартість набору з 5 – 7 дисків для штанги коливається в межах від 34 до 95 грн. – М. Д.]

*  *  *

Секретар Гостомельської селищної ради Олена Вікторівна Кислиця в неофіційній розмові поділилась своїми думками з приводу ситуації, що склалась в фітнес-клубі. 

О. В. К.: Цим питанням на даній стадії повинні займатись прокуратура і міліція. Після проведення розслідування воно вирішуватиметься також в Регламентному комітеті Селищної ради, але Ю. В. Марчук має досить сильні позиції в Комітеті…

Олена Вікторівна висловила сумнів, щодо можливості притягнення до відповідальності тренера фітнес-клубу депутата Ю. В. Марчука.

*  *  *

Юрій Валерійович Марчук займає посаду директора Гостомельського спортклубу впродовж неповних шести років і отримує офіційну платню. Видатки по експлуатації приміщення тренажерного залу компенсуються коштом Селищної ради. 

Середнє число відвідувачів фітнес-клубу, встановлене шляхом опитування, у весняно-літній період - 25 осіб, зростає вдвічі у зимовий. Таким чином, кожного місяця Ю. В. Марчук додатково отримував від 3750 грн. до 7510 грн. незаконного прибутку з бюджетного закладу і з кишені гостомельчан. Це – якщо не брати до уваги людей, які ходили до фітнес-клубу спорадично, платили окремо за кожне заняття по 20 грн. За рік Ю. В. Марчук заробляв на мешканцях селища 45.000 грн. За шість років – 470.000 грн. При цьому Юрій Валерійович стверджує, що за період роботи фітнес-клубу виконав ремонт на 20.000 грн. і придбав нове обладнання на 100 грн. Отримуємо цифру 249.900 грн. чистого прибутку поза державною платнею. 

Чи не ці кошти дали можливість тренеру-депутату відпочивати з дружиною в Об’єднаних Арабських Еміратах, на Шрі-Ланці та ін. в час, коли його підопічні пересічні гостомельчани вистоювали по 12 годин на низькооплачуваних роботах, щоб дозволити собі послуги тренажерного залу, або змушені були залишити заняття через неможливість платити?..  

Замість епілогу. Наразі сім відвідувачів фітнес-клубу написали заяви на ім’я Голови Гостомельської Селищної ради Анатолія Івановича Кириченка з підтвердженням того, що вони сплачували за заняття в тренажерному залі його директору Ю. В. Марчуку, і проханням ліквідувати незаконний збір і призначити нового тренера. Ці документи передані до правоохоронних органів. Чотири депутати Ірпінської міської ради – О. Л. Сотніков, В. А. Пєший, А. В. Кобринець, Ю. І. Прилипко – адресували свої звернення до міліції і прокуратури. Десятки відвідувачів фітнес-клубу, які припинили або продовжують заняття, розповіли про розцінки Ю. В. Марчука в приватній або телефонній розмові з журналістами, але побоялись «писати»: треба вказувати прізвища і імена – селище маленьке, всі один одного знають, тренер за нагоди ще якось помститься…

Марина Доброгорська