]. З документу зрозуміло, що Гостомельське поштове відділення почало працювати з 20 квітня 1895 р. Одночасно з Гостомельським відкрились Чорнобильське, Горностайпольське, Іванківське, Малинське, Димерське, а також поштові відділення на Дитятківській паперовій фабриці і в селі Кухарях Радомишльського повіту Київської губернії. 

Вірогідно, первісно постійний штат Гостомельської поштової контори передбачав присутність тільки однієї посадової особи – керівника відділення [ЦДІАК: ф. 696, оп. 1, спр. 33; 18 арк. – 19 арк. зв.]; відтак, інтенсивність процесу листування слід визнати незначною.

В такій формі Гостомельське відділення проіснувало близько двох років і вже навесні 1897 р. було реформоване в поштово-телеграфне. 

Завдяки своєрідним особливостям бюрократичного діловодства Російської імперії процес реструктуризації найбільш повно відображений в документальних джерелах.

В приписі начальника Головного управління пошти і телеграфу від 15 травня 1897 р. за №17621, адресованому начальнику Київського поштово-телеграфного округу, повідомляється: «...въ виду уже последовавшего распоряжения объ устройстве въ семъ году телеграфа въ Гостомле, Дымере, Горностайполе, Дитяткахъ, Чернобыле, Иванкове и Малине Киевской губернии предлагаю Вашему Превосходительству: 

1) по устройстве означеннаго телеграфа открыть въ названныхъ пунктахъ, при почтовыхъ учрежденияхъ, приемъ внутреннихъ телеграммъ и образовать тамъ почтово-телеграфные отделения со штатомъ для Гостомля, Дымера и Горностайполя изъ Начальника съ окладомъ 450 руб. и сторожа 120 руб.; для Дитятокъ изъ Начальника съ окладомъ 450 руб. и почталионъ 174 руб., для Чернобыля изъ Начальника 450 руб., Надсмотрщика низшаго оклада 360 руб., двухъ почталионовъ по 174 руб., и сторожа 120 руб. и для Иванкова и Малина изъ Начальника 450 руб., Надсмотрщика 360 руб., почталиона 174 руб. и сторожа 120 руб. въ годъ; 

2) снабдить отделения: а) препровождаемыми руководствами (которыя предварительно должны быть исправлены), спискомъ телеграфныхъ и почтово-телеграфныхъ учреждений Российской Империи и правилами телеграфной корреспонденции, и б) надлежащими съ Вашей стороны указаниями относительно порядка делопроизводства, отчетности и проч.; 

3) о времени открытия въ вышеозначенныхъ пунктахъ приема внутреннихъ телеграммъ и образования тамъ почтово-телеграфного отделения довести до сведения Киевскаго губернатора, публиковать въ местныхъ губернскихъ ведомостяхъ и донести по телеграфу...» [Там само, 1 арк. – 1 арк. зв.].

Порівнявши штатні розписи, наведені в приписі, припустимо констатувати, що Гостомельське, Димерське і Горностайпольське відділення були одними з найменших: обходились без поштарів; очевидно, адресатів повідомляли про отримання іменної кореспонденції, після чого вони самостійно приходили до контори. 

В Чорнобилі, крім начальника контори і сторожа, працював наглядач і два листоноші; в Іванкові і Малині – начальник, сторож, наглядач і по одному поштарю. У відділенні при Дитятківській паперовій фабриці вакансію сторожа було заміщено на листоношу. 

Штатні розписи наочно демонструють особливості кон’юнктури, що склалась в даних населених пунктах Київської губернії в другій половині ХІХ ст.: так, велика кількість працівників в Чорнобильському поштово-телеграфному відділенні була обумовлена жвавим торгово-економічним життям містечка, а в Дитятківській конторі потреба в сторожі знімалась через наявність фабричної охорони. 

В свою чергу начальник Київського поштово-телеграфного округу в липні 1897 р. звернувся з відповідними приписами до керівників поштових відділень. 

16 липня до Гостомельської поштової контори надійшло подання за №16300 наступного змісту. «...Для снабжения ввереннаго Вамъ отделения теми циркулярными предписаниями моими, которыя относятся къ телеграфной части, поручаю Вамъ немедленно представить мне списокъ имеющихся въ отделении для руководства всехъ циркулярныхъ предписаний по округу, изданныхъ съ 1 января 1894 года...» [ЦДІАК: ф. 696, оп. 1, спр. 33; 2 арк. – 2 арк. зв.] 

В приписі 23 липня 1897 р. за №17230 начальника Гостомельської пошти повідомляли про заплановану реструктуризацію відділення, після успішного проведення якої останній повинен був доповісти вищим інстанціям по телеграфу і довести до відома жителів містечка «чрезъ посредство полиции и собственныхъ объявлений». 

Документ дає підстави вважати, що обов’язки керівника як поштового, так і поштово-телеграфного відділення виконувала одна особа. 

Прикметно, що в приписі детально зазначено вимоги до кандидата на заміщення вакансії сторожа: «...благонадежнаго, грамотнаго и не престарелаго <...> съ темъ, чтобы онъ [сторож – М. Д.] не былъ католическаго вероисповедания; ему жалования производить полностью ежемесячно по 10 рублей подъ расписку въ требовательной ведомости (удержание съ жалования вычетовъ за столъ или квартиру воспрещается)...» 

Начальник Гостомельського поштового відділення повинен був скласти завірений представниками місцевої поліції список населених пунктів, «въ которыя изъ отделения могутъ быть доставляемы депеши съ нарочнымъ», причому проти кожного пункту вказувалась відстань від поштової установи і вартість доставки кореспонденції, «которая однако не можетъ быть более 10 копеекъ съ версты». Доставка з нарочним звичайно практикувалась щодо екстреної кореспонденції. 

В документі зазначалось, що після перетворення Гостомельського відділення на поштово-телеграфне його керівник повинен був «...съ представлениями о разъясненияхъ и указанияхъ по деламъ службы входить ко мне [Начальнику Київського поштово-телеграфного округу – М. Д.] непосредственно, а не къ Начальнику Киевской почтовой конторы», підзвітність якому автоматично припинялась [ЦДІАК: ф. 696, оп. 1, спр. 33; 18 арк. – 19 арк. зв.].

Аналогічні приписи одержали Димерське, Горностайпольське, Малинське та ін. поштові відділення.

5 листопада 1897 р. до Гостомельської пошти були відправлені необхідні в обігу контори предмети на суму 29 рублів 95 копійок: одна печатка для страхової кореспонденції ціною 2,15 р., одна печатка для документів за 2,15 р., одна печатка для листів за 2,15 р., два штемпеля для кореспонденції по 7 р. кожний, один доплатний штемпель за 2 р., одні щипці для відтиску пломб за 7,50 р. [Там само, 54 арк. – 55 арк. зв.] 

Нарешті, 14 листопада 1897 р. о чверть на десяту вечора з Гостомельського поштово-телеграфного відділення до Києва начальнику округу було відправлено телеграму такого змісту: «...Сего числа Гостомле открытъ приемъ телеграммъ внутренней корреспонденции, Фелинский» [ЦДІАК: ф. 696, оп. 1, спр. 33; 60 арк. – 60 арк. зв.]. Даний документ чи не єдиний, в якому подано прізвище керівника Гостомельської поштово-телеграфної контори – Фелінського. 

Телеграма йшла за призначенням майже дві години, в Києві її прийняв поштовий службовець Васильєв. 

Укладання списку населених пунктів, до яких з Гостомельського відділення пересилались депеші з нарочним, супроводжувалось характерними непорозуміннями – перша редакція регістру не відповідала запитам Начальника Київського поштово-телеграфного округу; останній запропонував Фелінському «представить <...> взаменъ <...> новый списокъ, въ которомъ местности были бы показаны въ алфавитномъ порядке...» [Там само, 78 арк.] Показово, що вказівка начальства не була зрозуміла з першого разу тільки керівником Гостомельської контори.  

В Центральному державному історичному архіві збереглась копія повторної редакції списку «местностей, лежащихъ въ окрестностяхъ м. Гостомля <...> въ сторону отъ телеграфныхъ учреждений» [ЦДІАК: ф. 696, оп. 1, спр. 33; 104 арк. – 105 арк. зв.]. В документі фігурують 40 населених пунктів, серед яких Горенка, Кимерка, Лубянка, Мостище, Мощун, Старі Петрівці, Северинівка, Семенівка, Яблунка та ін. Як зазначалось вище, ціна за пересилку кореспонденції залежала від відстані і складала 10 копійок за версту. Гостомельське поштово-телеграфне відділення обслуговувало територію радіусом, що не перевищував 25 – 28 верст; гранично віддаленими пунктами доставки були хутори Бабка (28 верст) і Жукова (21 верста), села Старі і Нові Петрівці (20 верст), Пилипівка (24 версти), Шабельна (23 версти).  

Марина Доброгорська

 

Автор статті висловлює подяку голові Гостомельської селищної ради Анатолію Івановичу Кириченку, який забезпечує право доступу до архівних установ, а також почесному громадянину селища Гостомель, депутату Ірпінської міської ради Юрію Іллічу Прилипку, без фінансової підтримки якого не було б можливим проведення науково-дослідної роботи і копіювання документів. 

Познайомитись безпосередньо з копіями архівних документів, пов’язаних з історією Приірпіння, зокрема селища Гостомель, що послужили матеріалом для написання даної розвідки, можна в Гостомельському краєзнавчому музеї при ЗШ №13.