Питання:

Відповідь:

Обов’язок розрахуватися з працівником у день звільнення, передбачений ст. ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України, покладено на усіх роботодавців, як юридичних, незалежно від форми власності, так і фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю. 

Так, відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. 

Згідно ж ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Невиконання цього обов’язку тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки КЗпП України встановлено чіткі строки, протягом яких роботодавець повинен провести розрахунок з працівником, що звільняється, не проведення таких розрахунків є суттєвим порушенням трудового законодавства. 

Якщо роботодавець з якихось причин затримує виплату розрахункових коштів при звільненні, працівнику слід звернутись з письмовою заявою до роботодавця, аби останній обґрунтував підстави затримки у виплаті коштів, та з вимогою провести повний розрахунок з працівником, що звільняється.

При відмові виплатити розрахункові кошти, працівнику слід звернутися до суду з позовом про стягнення розрахункових коштів при звільненні та відшкодування завданої їх невиплатою шкоди.

Відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який може бути притягнутий до відповідальності. 

Якщо ж розрахункові кошти при звільненні нараховані, проте не виплачені, то можна звернутися до суду в порядку наказового провадження з метою отримання судового наказу про виплату заборгованості (ст. ст. 95-106 Цивільного процесуального кодексу України). У разі задоволення заяви стягувача про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог.